За короткий історичний період на Україні, відбулися глибокі зміни в різних сферах життя. З нововведень, що торкнулися життя й інтересів людей різного віку, необхідно окремо виділити оволодіння комп'ютерами. Крім практичного використання в роботі і побуті, спостерігається захоплення комп'ютерними іграми, що швидко поширюється, особливо серед підлітків і дітей. У зв'язку з цим комп'ютерні ігри необхідно розглядати як своєрідний соціально-психологічний феномен, що на сьогоднішній день займає усе більше місце в житті сучасної людини. З метою більш докладного ознайомлення з комп'ютерними іграми та комп'ютерною залежністю у гуртожитку ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» було проведено диспут з використанням мультимедіа «Нова хвороба нашого століття – ігроманія та кіберзалежність». У цьому диспуті студенти прийняли активну участь. Було розглянуто багато питань: «Які мультфільми дивляться діти сьогодення?», «Що таке 25 кадр?», «Чому діти проводять багато часу за комп'ютером?», «Вплив комп'ютерних ігор на поведінку людей», «Що таке ігроманія?», «Що таке кіберзалежність?» і т.д. Переглянувши багато цікавої інформації, висловивши свою точку зору студенти прийшли висновку, що д ітям, які багато часу проводять за комп'ютером, властива емоційна дисгармонія: замість позитивних емоцій зароджується жорстокість, не розвиваються моральні чесноти. Якщо батьки приділяють дитині час, допомагають їй пізнавати світ в ігровій формі, вона не лишається сам на сам із життям.
Часто батьки пускають виховання дитина на самоплив, таким чином їхня роль у вихованні мінімізується, а дитина намагається отримати емоційний заряд від комп'ютера, але ж механізм не здатен замінити спілкування з людьми. У підлітковому віці відсутність цих емоцій компенсують ігрові автомати. Для гравців важливий не так результат, як сам процес, що приносить їм адреналін, азарт і наївне розуміння того, що у тебе неодмінно все вийде. Але це лише засоби для емоційного задоволення, які затягують тим, що не дають відчуття часу та простору, які властиві реальному світові. Віртуальний світ привабливий для тих людей, які почувають себе одинокими. Раніше суспільство об'єднувала церква, партія, а нині людина живе сама по собі, забуваючи про духовну збалансованість. Тому батьки повинні розуміти, що цієї гармонії не можна досягнути без виховної роботи з дітьми. Зробити це дуже просто — ходити з ними на прогулянки, на дитячі спектаклі, залучати до мистецьких гуртків. Також рекомендується дозувати час, коли дитина грає за комп'ютером чи дивиться телевізор — не більше однієї години. При цьому не треба, щоб дитина сприймала це як нагороду, мовляв, прибереш у кімнаті, потім подивишся мультики. Тоді комп'ютер та телевізор сприйматимуться як заборонений плід, а це набагато небезпечніше..
